Доброчинність українського бізнесу в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у розвитку початкової освіти

Тетяна Миколаївна Ніколаєва

Анотація


Проаналізована суспільна проблема розвитку початкової освіти зазначеного періоду, яка була викликана відміною кріпацтва в Російській імперії, розвитком ринкових відносин, загальною лібералізацією життя імперії. Хоч реформи в галузі освіти, а також земська та міська реформи дали помітний поштовх в освіті, проте незначні кошти державного бюджету не змогли поліпшити справу.
Показано загально-низький освітній рівень населення Російської імперії, який в Україні був ще нижчий порівняно з Європейською Росією, недостатня існуюча мережа освітніх закладів нездатна була задовольнити народне господарство освіченими кадрами. Уряд, по-суті, переклав турботу про освіту на плечі інтелігенції, земств, освітніх, наукових товариств та окремих громадян, яких держава частково стимулювала та підтримувала. Мізерні кошти, які виділяла казна на цю справу, в декілька разів були нижчими від сум, що асигнувалися відповідно у той час економічно розвиненими країнами Західної Європи.
До справи поліпшення освіти, за таких умов, в країні взялися земські й міські організації, інтелігенція, різні наукові й технічні товариства, представницькі об'єднання купців і промисловців та окремі заможні громадяни. Особливо активно взявся за цю справу підприємницький прошарок, що гостріше від інших суспільних груп відчував потребу в грамотних, мислячих і дисциплінованих працівниках. Активно розвивалася громадська просвітницька ініціатива в різних формах – від клопотань перед урядом та організації нових закладів до грошових пожертв й інших видів доброчинності. Діяльність найбільш далекоглядних промисловців і купців не випадково поєднувалася з просвітництвом, оскільки вони усвідомлювали важливість поліпшення загального стану освіти в країні. У повсякденній практиці підприємці постійно відчували брак кваліфікованих кадрів, а їхній підприємницький прагматизм підказував, що кваліфікована праця робітника, особливо службовця, є продуктивнішою. Таким чином, величезна потреба в кваліфікованих кадрах на виробництві й управлінні були додатковим стимулом пожертвувань на підтримку освітніх закладів усіх рівнів.
Окремі підприємці та їх об'єднання, купецькі товариства, протягом другої половини XIX – початку XX ст. активно сприяли розширенню мережі початкових навчальних закладів, будучи зацікавленими в піднятті освітнього рівня як молоді, так і дорослого населення, усвідомлюючи, що праця грамотного працівника є набагато продуктивнішою. Порівняно численна група вітчизняних підприємців розглядається у статті, де виділялися кілька визначних родин: Алчевські, Симиренки, Терещенки, Харитоненки. Вони засновували й утримували народні училища при власних підприємствах, намагалися сприяти проведенню серед робітництва культурно-освітньої роботи, надавали відчутну фінансову підтримку органам місцевого самоврядування з метою організації початкових загально-освітніх закладів як у великих містах – Київ, Харків, Одеса, Катеринослав а також в маленьких селах, з якими тією чи іншою мірою була пов'язана їхня господарська діяльність.
Показано, що благодійники-підприємці будували на власні кошти приміщення шкіл, будучи почесними попечителями, жертвували кошти на їх утримання, надавали земельні ділянки, будівельні матеріали та інше у розпорядження сільських і міських громад, забезпечували учнів навчальними посібниками, одягом і взуттям, оплачували їх навчання. Доброчинна-освітня турбота та допомога з боку бізнесових кіл, дуже часто засвідчувала не лише зацікавленість в підготовці грамотних кадрів для власних підприємств, а й перепліталась з моральною потребою впливати на інтелектуальний розвиток суспільства відповідно до вимог часу.

Ключові слова


доброчинність; буржуазні реформи; початкова освіта; буржуазний прагматизм

Повний текст:

PDF

Посилання


Лазанська Т. І. Витрати підприємців України по забезпеченню соціальних потреб робітничого класу наприкінці ХІХ ст. / Т. Лазанська // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. : Зб. наук. пр. – К. : Інститут історії України НАН України, 2000. – Вип. І. – С. 114-136.

Донік О. М. Родина Терещенків в історії доброчинності / О. Донік. – К. : Інститут історії України НАН України, 2004. – С. 314.

ЦДІАУК, ф. 442, оп. 536, спр. 270. – Арк. 61; ДАК, ф. 90, оп. 1, спр. 1243. – Арк. 39зв.-41

Терентьева Н. А. Греки в Украине: экономическая и культурно- просветительская деятельность (XVII – XX ст.) / Н. Терентьва. – К., 1999. – 352 с.

Кізченко В. І. Культурно-освітній рівень робітничого класу України напередодні революції 1905-1907 рр. – К. : Наук. думка, 1972. – 162 с.

Торговый Дом «И.Г. Харитоненко с Сыном». – М., 1900. – С. 16.

Описание Мошногородищенского имения Ее Высокопревосходительства Екатерины Андреевны Балашевой / Сост. под. ред. П. Р. Слезкина. – К. : Тип. Акц. общества печатного и издательского дела Н. Т. Корчак-Новицкого, 1913. – Т. 2. – ХХ, 942 с.

ЦДІАУК, ф. 442, оп. 43, спр. 141. – Арк. 122; ф. 707, оп. 26, спр. 497. – Арк. 1, 4.

Ковалинский В. Семья Терещенко / В. Ковалинский. – К., 2003. – С. 60-61.

Народный дом Киевского Общества грамотности в г. Киеве // Краткий очерк истории сооружения Народного дома. – К., 1902. – С. 43-44; Отчет о деятельности Киевского Общества грамотности в 1898 г. – К., 1899. –С. 126-127.

Отчет Киевской Комиссии народных чтений за 1894 и 1895 годы. – К., 1895. – С. 7-8.

Алчевская Х. Д. Передуманное и пережитое // Дневники, письма, воспоминания / Х. Алчевская. – М., 1912. – С. 454

Мухін М. Педагогічні погляди і освітня діяльність Х. Д. Алчевської / М. Мухін. – К, 1979. – С. 125.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.