СІМНАДЦЯТИВІЧНІ ЗНАННЯ ПРО ЧАРТОРИЙСЬКИХ

Автор(и)

  • Gonera Marzena Akademia im. Jana Długosza w Częstochowie, Польща

Ключові слова:

походження, пращур, активність політична

Анотація

Метою статті є намагання подати стан знань спільноти в XVII столітті про походження і діяльність князів Чарторийських. Дослідження складається з двох частин. Перша з них становить спробу пошуку відповіді на питання: хто був зачинателем цієї різнорідної родини, друга – стосується діяльності представників родини в політичному житті Великого князівства Литовського. Варто також підкреслити, що окрім відомостей суспільних про родину в XVIIІ столітті, нажаль, інформація і знання про їх приналежності на тому полі, тобто в політиці сотнею років раніше була надто обмежена і фрагментарна

Посилання

Rodowody książąt litewskich. – Biblioteka Narodowa w Warszawie. – nr 3090.

Antoniewicz M. O recepcji twórczości heraldycznej Wojciecha Wijuka Kojałowicza w XVII – XIX wieku. –

«Zeszyty Historyczne». – t. VI. – 2000, s. 5-14.

Antoniewicz M. Protoplaści książąt Radziwiłłów. Dzieje mitu i meandry historiografii. – Warszawa:

Wydawnictwo DiG, 2011.

Anusik Z. Studia i szkice staropolskie. – Łódź: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 2011.

Cetwiński M. Mityczne wzory i społeczne funkcje legend herbowych Czartoryskich i Czetwertyńskich, «

Genealogia. Studia i materiały historyczne». – t. 1. – 1991, s. 43-58.

Chodynicki K. Geneza i rozwój podania o zabójstwie Zygmunta Kiejstutowicza (Ze studiów nad dziejopisarstwem

litewskich), « Ateneum Wileńskie». – 1828. – z. 15, s. 79-103.

Dunin- Borkowski J. S. Almanach Błękitny. Genealogia żyjących utytułowanych rodów polskich. – t. 1. –

Warszawa-Lwów: Nakładem Księgarni H. Altenberga, 1908.

Dworzaczek W. Genealogia tablice. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1959.

Dworzaczek W. Kojałowicz Wojciech Wijuk Polski Słownik Biograficzny. – t. 2. Warszawa 1982, s. 318-322.

Frączyk T. Adam Kazimierz Czartoryski. Biografia literacka na tle przemian ideowych polskiego Oświecenia. –

Kraków: Księgarnia Akademicka,2012.

Halecki O. Koriatowicze, a przodkowie Holszańskich i Czartoryskich.-»Miesięcznik Heraldyczny». – R. 18. –

– z. 6, s. 81-88.

Н. Яковенкo. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII столиття. Волинь і Центральна Україна. –

Київ 2008.

Jankowski J. Książęta Czartoryscy- krótki rys historyczny. – Poznań: Nakładem Tygodnika Wielkopolskiego,

Czcionkami Ludwika Mierzbacha, 1873.

Ks. Wojciecha Wijuka Kojałowicza herbarz rycerstwa W X Litewskiego tak zwany Compendium, czyli o

klejnotach albo herbach, których familie stanu rycerskiego w prowincjach Wielkiego Księstwa Litewskiego

zażywają. – Kraków 1897.

Korczak L. Litewska Rada Wielkoksiążęca. – Kraków: Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1998.

Полное собрание русских летописей. – t. 32, Москва 1975.

Kuczyński M. Czartoryski Aleksander Polski Słownik Biograficzny. – t. IV. – Kraków 1938, s. 271.

Kuczyński M. Czartoryski Iwan Polski Słownik Biograficzny. – t. 4. – Kraków 1938, s. 271-272.

Kuczyński S. Lubart Dymitr Polski Słownik Biograficzny. – t. XVI. – Wrocław- Warszawa- Kraków 1972,

s. 576-577.

Kuras K. Współpracownicy i klienci Aleksandra Augusta Czartoryskiego w czasach saskich. – Kraków:

Towarzystwo Wydawnicze Historia Jagiellonica, 2010.

Lewicki A. Powstanie Świdrygajłły: ustęp z dziejów Litwy z Koroną. – Kraków: Nakładem Akademii

Umiejętności,1892.

Markiewicz M. Europejska polityka Familii Czartoryscy- Polska- Europa- Historia- Współczesność. – red.

Z. Baran. – Kraków: Wydawnictwo DjaF, 2003, s. 109-114.

Michalski A. O pochodzeniu i początkach kariery domu Czartoryskich. – « Słupskie Studia Historyczne». –

– nr 19, s.48-70.

Moryson J. Książę Olgierd Czartoryski (1888- 1897). Życie i działalność polityczna. – Kraków: Wydawnictwo

Universitas, 2002.

Nieć J. Młodość ostatniego elekta: Stanisław August Poniatowski ( 1732- 1764). – Kraków: Skład Główny w

Księgarni Wolffa, 1935.

Niesiecki K. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S J powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopisów

dowodem urzędowych i wydany przez J. Bobrowicza. – t. 3. – Lipsk 1839.

Nikodem J. Przyczyny zamordowania Zygmunta Kiejstutowicza. – «Białoruskie Zeszyty Historyczne». – 2002. –

nr 17, s.15-30

Nitecki K. Biskupi Kościoła w Polsce. Słownik Biograficzny. – Warszawa: Wydawnictwo Ośrodka Dokumentacji

i Studiów Społecznych, 1992.

Ochmański J. Historia Litwy. – Wrocław- Warszawa- Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1982.

Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego zebrane i wydane w r.p. 1784. – Kraków: Wydawnictwo

K. J. Turowskiego,1858.

Paszkiewicz H. O genezie i wartości Krewa. – Warszawa: Składnica Wydawnicza Gebethner i Wolff,1938.

Piwarski K. Czartoryski Jan Karol Polski Słownik Biograficzny. – t. 4. – Kraków 1938, s. 276-277.

Piwarski K. Czartoryski Kazimierz Florian Polski Słownik Biograficzny. – t. 4.-Kraków 1938, s. 279-281.

Rachuba A. Kiaupiane J. Kiupa Z. – Historia Litwy. Dwugłos polsko- litewski. – Warszawa: Wydawnictwo DiG,

Stadnicki K. Bracia Władysława Jagiełły Olgierdowicza, króla Polski, Wielkiego księcia Litwy jako ciąg dalszy

«Synów Giedymina». – Lwów: Nakładem Aleksandra Vogla, 1867.

Stadnicki K. Olgierd i Kiejstut: synowie Giedymina Wielkiego Księcia Litwy. – Lwów: Nakładem Księgarni

Butrymowicza i Schmidta, 1870.

Stecki K. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki. – Kraków: Nakładem autora, 1888.

Sidorowicz S. Czartoryski Kazimierz Polski Słownik Biograficzny. – t. 4. – Kraków 1938, s. 282-283.

Stryjkowski M. Kronika polsko-żmudzka i wszelkiej Rusi. – Warszawa: wyd. G. Ł. Gucksberg,1848.

Stryjkowski M. O początkach, wywodach, dzielnościach, sprawach rycerskich i domowych sławnego narodu

litewskiego, żmudzkiego i ruskiego, przedtym nigdy od żadnego ani kuszone ani opisane z natchnienia Bożego, a

uprzejmie pilnego doświadczenia. – oprac. J. Radziszewska. – Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1978.

Sułkowska- Kurasiowa I. Doradcy Władysława Jagiełły Społeczeństwo Polski średniowiecznej. Zbiór

studiów. – red. S. K. Kuczyński. – t. II. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1987, s. 188-220.

Tęgowski J. Który Konstanty Olgierdowicz czy Koriatowicz był przodkiem książąt Czartoryskich Europa

Orientalis. Polska i jej wschodni sąsiedzi od średniowiecza po współczesność. Studia i materiały ofiarowane

profesorowi Stanisławowi Aleksandrowiczowi w 65 rocznicę urodzin. – red. Z. Karpus, T. Kempa, D. Michalik. –

Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika,1996, s. 53-59.

Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. – Warszawa-Poznań: Wydawnictwo Historyczne, 2000.

Wasilewski T. Pochodzenie i początek kariery książąt

Czartoryskich Litwa i jej sąsiedzi od XII do XX wieku. –

red. G. Błaszczyk, A. Kijas. – Poznań: Wielkopolska Agencja Wydawnicza, 1994, s. 45-63.

Wdowiszewski Z. Genealogia Jagiellonów i domu Wazów w Polsce. – Kraków: Wydawnictwo Avalon, 2005.

Wolff J. Kniaziowie litewsko- ruscy od końca XIV wieku. – Kraków: Wydawnictwo Jacka Badowskiego,1895.

Zielińska T. Magnateria polska epoki saskiej. Funkcje urzędów i królewszczyzn w okresie przeobrażeń warstwy

społecznej. – Warszawa: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1977.

Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej przez Teodora Żychlińskiego, członka królewskiej włoskiej Akademii

historyczno- genealogicznej w Pizie, R. 8 z dołączeniem trzech tablic genealogicznych rozrodzenia potomków

Giedymina, wywodu po mieczu i po kądzieli hrabiego Stanisława Kosmowskiego, Panów Sienna herbu Dębno

(Oleśnickich, Siemieńskich, Potworowskich). – Poznań `1886.

##submission.downloads##

Номер

№ 14 (2015)

Розділ

ВІТЧИЗНЯНА ТА ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).

Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів, зберігає стиль матеріалів, залишає за собою право скорочувати та редагувати тексти. Автор несе відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються. У разі передруку публікацій посилання на «Історичний архів. Наукові студії» обов’язкове.