Реалізація царизмом інкорпораційної політики у ХІХ та перших роках ХХ ст. на прикладі Пйотрківської губернії

Анотація

Російська інкорпораційна політика стосовно польських земель під владою Росії торкалася всіх галузей економічного, політичного, соціального та культурного розвитку. Було два визначні факти, які прискорили процес індустріалізації західних околиць імперії. Перший відбувся у 1877 році і був винесений на розгляд царя. З тих пір мита на товари, імпортовані в Російську імперію, виплачувались у золоті. Другим фактом був початок роботи російських залізниць, які пов’язали Варшаву з Віднем.
Адміністративний поділ Царства Польського був однією із репресій царя після Січневого повстання. У 1867 році це призвело до створення нової губернії зі столицею у Пйотркові Трибунальському. Губернія була розташована на західних кордонах імперії і стала важливою економічною зоною. Це принесло багато прибутку Російській імперії, наприклад, прямі доходи від податків для царського державного казначейства, прихильність до процесів модернізації російської промисловості, і те, що Пйотрківська губернія стала важливим внутрішнім економічним районом для російських ринків.
Політику інкорпорації до народів і етнічних груп демонструє ставлення в Російській імперії до євреїв. Єврейська діаспора, не маючи на той час можливостей державотворення, була відносно великим і дуже творчим співтовариством. Вони зіграли важливу роль в процесі розвитку міст і модернізації технології виробництва. Одним із прикладів міст, де вони грали ці суттєві ролі, було місто, прославлене відданістю Діві Марії – Ченстохова. Однією із головних цілей царської політики по відношенню до євреїв була «європеїзація». Це вело до підпорядкування євреїв. У страте-гічних планах політики Російської імперії покладалися на процес асиміляції, щоб поступово відрізати євреїв від єврейської культури і традиції.