ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР НА МИКОЛАЇВЩИНІ В 1919 РОЦІ

Анотація

Тема червоного терору на Миколаївщині у 1919 році є практично недослідженою. Вивчення проблеми, яка розглядається у цій статі, є необхідним і актуальним у зв’язку з новими концептуальними підходами до вивчення питання червоного терору на території України в роки громадянської війни. Цей процес мав агресивний характер, а не був актом самозахисту, як стверджували радянські історики. Мета статі: комплексно проаналізувати процеси, пов’язані з виникненням більшовицького терору, охарактеризувати засоби й механізми терору, з’ясувати, що терор не зміг допомогти більшовикам утримати владу на Миколаївщині у 1919 році. Завдання дослідження: охарактеризувати економічний курс більшовиків під назвою «воєнний комунізм», що привів до масових селянських повстань на території Миколаївщини, визнати, що терор більшовиків мав агресивний характер проти цілих верств населення, які були поставлені поза закону, з’ясувати, що більшовицький терор опирався не на правові закони та судові органи, а виконувався з допомогою «надзвичайних комісій» та революційних трибуналів, охарактеризувати види покарання, пов’язані з червоним терором: примусові роботи, тюремне ув’язнення, масові розстріли, висвітлити наслідки більшовицького терору на Миколаївщині в 1919 році. У статті автор наводить сумну статистику червоного терору на Миколаївщині й робить висновок, що червоний терор був агресивним, а не захисним явищем і був направлений проти цілих верств населення, яких більшовики оголосили поза законом; терор більшовиків опирався не на правову основу та судові органи, а виконувався з допомогою «надзвичайки» та революційного трибуналу; репресії більшовиків не допомогли їм утримати владу у 1919 році.