Розвиток культури і освтіи в Українській Народній Республіці
Ключові слова:
УНР, ЗУНР, Українська Центральна Рада, Директорія, Гетьманат, національна система освіти.Анотація
У статті розглядається історичний розвиток національної системиосвіти – дошкільної, позашкільної, середньої і вищої у період розбудови
державності Української Народної Республіки протягом 1917–1920 рр.
Аналізується вклад української інтелігенції у розвиток державності
через потужну національну освітньо-культурну політику. Визначено
аргументовані, незаідеологізовані висновки про місце і роль визвольних
змагань в історії України, культурному і духовному відродженні українського народу. Зазначено основну проблему – русифікацію української
культури, внаслідок свідомих методичних дій, спричинених Валуєвським
циркуляром та Емським актом. Надається інформація про стан
неписьменності в Україні у зазначений історичний період. Окреслено курс
формування основ національної системи освіти в роки визвольної
боротьби українського народу через вироблення загальної концепції
культурного будівництва. Показано спільну зацікавленість усіх складів
урядів УНР щодо підвищення рівня освіти населення України через
створення безперервної національної системи освіти і культури, відродження української мови в усіх сферах життя українського суспільства. У
статті наводяться приклади активної допомоги українських громадських
організацій «Просвіта», Товариства шкільної освіти урядам УНР у
розбудові національної культури і освіти. Підкреслюється важливий внесок
Всеукраїнських учительських з’їздів у зазначений період. Приділяється увага
розвиткові системи народної освіти в ЗУНР. Відзначається активна
реорганізація мережі спеціальних і фахових шкіл, затвердження на
законодавчому рівні державного статусу української мови. Визначається
роль Української академії наук, яку очолив вчений В. Вернадський.
Підкреслюється активна діяльність археологічної комісії у складенні
мапи археологічних пам’яток УНР. Доводиться, що майбутнє української
освіти у використанні історичних здобутків, зокрема, активного періоду
розбудови державності УНР, розгортанні національної системи освіти і
науки, яка на століття стала основою і дороговказом наступним
поколінням у напрямі боротьби за національну ідентичність українського народу на шляху розбудови незалежності України.
Посилання
Grushevskiy, M. S. (1991). Pro ukrayins’ku movu i ukrayins’ku shkolu. Kyiv Veselka, 46 s. [in Ukrainian].
Klapchuk, S. M. Gorban’, Y. A. (2007). Istoriya ukrayins’koyi ta zarubizhnoyi kul’turi. Vid. 6. Kyiv : Znannya-Pres.
[in Ukrainian].
Sydorenko, O. P., Korlyuk, S. S. & Fedorova, I. V. (2014). Istoriya ukrayins’koyi kul’turi. Kyiv, 576 p. [in Ukrainian].
Onopriyenko, V. (1992). Oseredky nacional’noho vidrodzhennya: Ukrayinski universiteti v 1917–1919 rr. Visnyk Akademii Nauk Ukrayini – Bulletin of the Academy of Sciences of Ukraine, 2, 77–78. [in Ukrainian]
.
Pyzhyk, A. M. (1998). Reformuvannya systemy natsional’noyi osvity v dobu Dyrektoriyi UNR. Kyiv. [in Ukrainian].
Posternak, S. (1920). Iz istoriyi osvitn’oho rukhu na Ukrayini za chasy revolyutsiyi 1917–1919 rr. Kyiv : Drukar’. [in Ukrainian].
Rozovyk, D. F. (2001). Stanovlennya natsional’noyi vyshchoyi osvity i naukovo-doslidnoyi pratsi v Ukrayini (1917–1920 rr.). Etnichna istoriya narodiv Yevropy – Ethnic History of the Nations of Europe. 8, 55–58. [in Ukraine].
Fedorova, I. V. (2017). Rozvytok osvity v Ukrayini na pochatku ХХ stolittya: pedahohichnyy aspect. Abstracts of Papers ‘17: Problemy i perspektyvy rozvytku osvity. (pp. 24–30). Kherson. [in Ukrainian].
Fedorova, I. V. (2012). Sil’s’kohospodars’ka osvita pivdnya Ukrayiny: pedahohichnyy aspect. Abstracts of Papers ‘12: Materialy III Vidkrytoho mizhnarodnoho forumu «Suchasni tendentsiyi pedahohichnoyi osvity i nauky Ukrayiny ta Izrayilyu: shlyakh do intehratsiyi». (pp. 108–110). [in Ukrainian]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів, зберігає стиль матеріалів, залишає за собою право скорочувати та редагувати тексти. Автор несе відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються. У разі передруку публікацій посилання на «Історичний архів. Наукові студії» обов’язкове.
