Херсонська дивізія УНР (грудень 1918 - лютий 1919 рр.)
Ключові слова:
Херсонська дивізія УНР, отаман Н. Григор’єв, Директорія УНР, Антанта, бригада, більшовики, революція.Анотація
На початку грудня 1918 р. отаман Н. Григор’єв відбив у гетьманськихвійськ Олександрію і повідомив Головного отамана військ УНР С. Петлюру
про визнання Директорії УНР і підпорядкування їй своїх загонів. Незабаром
загони отамана отримали назву Херсонської дивізії та увійшли до складу
Південно-Східної групи військ армії УНР. Указана група була головною
частиною Південного фронту, що почав формуватися як протидія
військам Антанти та білогвардійців, які закріпились на Чорноморському
узбережжі України. Херсонська дивізія УНР складалась із чотирьох
піхотних і одного кінного полків та двох батарей польових гармат.
12 грудня 1918 р. «Республіканські війська східної Херсонщини» увійшли
до Миколаєва. Отаман Н. Григор’єв видав наказ, за яким відновлювалися всі
закони УНР. Проте, втримати владу в Миколаєві Н. Григор’єву не вдалося.
У другій половині грудня німецькі загони на вимогу Антанти завдали
несподіваного удару і витіснили повстанців з Миколаєва. 31 грудня
1918 р. частини Н. Григор’єва знову з’явилися біля міста і німці змушені
були погодитися з ультимативними вимогами отамана. Однак, через
неузгодженість дій між вищим республіканським командуванням та
Н. Григор’євим, УНР на початку січня 1919 р. знову втратила Миколаїв.
Війська отамана передислокувалися у район Нового Бугу – Снігурівки.
18 лютого 1919 р. у Харкові відбулася зустріч Н. Григор’єва з
В. Антоновим-Овсієнком, якій повідомив отаману про намір радянського
командування перетворити його загони на окрему червоноармійську
бригаду. 19 лютого наказом командувача Групою військ харківського
напряму А. Скачка була створена 1-ша Задніпровська стрілецька дивізія
на чолі з П. Дибенком. 26 повстанських загонів Григор’єва (колишня
Херсонська дивізія УНР) була перейменована на 1-шу Задніпровську
бригаду, а сам отаман став червоним комбригом.
Посилання
Bojko, O. (2009). Dyrektoriia u borotbi za vladu: khid protyhetmanskoho povstannia, faktory peremohy. Problemyvyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr., (4), 209–236. [In Ukrainian].
Bojko, O. (2011). Vijskova polityka UNR (lystopad 1918 – liutyj 1919 r.). Retrieved from http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6038-2/15.pdf. [In Ukrainian].
Fest, V. (2016). Nikolaev: poslednij forpost nemeczkix vojsk na Chernom more. Nikolaev : PGO «Centr virobnichoї praktiki іnvalіdіv ATO «LІTOPIS». [In Russian].
Horak, V. (1998). Povstantsі otamana Hryhor’ieva (serpen 1918 – serpen 1919 rr.): istorychne doslidzhennia. Fastіv : Polіfast. [In Ukrainian].
Kapustianskyj, M. (1921). Pokhid ukrainkykh armij na Kyiv – Odesu v 1919 rotsi (Korotkyj voienno-istorychnyj ohliad). Lviv : Z drukarni vydavnychoi spilky «DYLO». Ch. 1–2. [In Ukrainian].
Kotlyar, Y. V. (2002). Otaman Hryhoriev i vyzvolennia Mykolaieva vid interventiv. Abstracts of Papers ‘02: Istoriia. Etnohrafiia. Kultura. Novi doslidzhennia. (р. 210–213). Mykolaiv : Atol. [In Ukrainian].
Kotlyar, Y. V. (2006). Vijskovi formuvannia otamana Hryhorieva na Pivdni Ukrainy (hruden 1918 – berezen 1919 rr.). Istoriia Ukrainy. Malovidomi imena, podii, fakty, (33), 361–371. [In Ukrainian].
Koval, R. (1998). Otamany Hajdamatskoho kraiu. 33 biohrafii. Kyiv: Pravda Yaroslavychiv. [In Ukrainian].
Lysenko, А. (1999). Na choli povstanskykh mas: otaman Nykyfor Hryhoriev. Z arkhiviv VUChK – HPU – NKVD – KHB. (1/2), 61–86. [In Ukrainian].
Levchenko, L. L. (2017). Mykolaivschyna: narysy istorii revoliutsii 1917–1921 rokiv. Mykolaiv : Ilion. [In Ukrainian].
(1918). Odesskyj lystok. 13 noiabria. [In Russian].
Paliy, М. (1976). The anarchism of Nestor Makhno 1918–1921: An aspect of Ukrainian Revolution. Seattle and London: University of Washington Press [In English].
Parkhomenko, V. (2001). Otaman M. O. Hryhoriev na Mykolaivschyni u 1918–1919 rokakh. Kraieznavchyj almanakh, 1, 33–34. [In Ukrainian].
Savchenko, V. A. (2000). Avantiurysty hrazhdanskoj vojny: Ystorycheskoe rassledovanye. Kharkov : Folyo ; Moskva : OOO «Yzdatelstvo ACT». [In Russian].
Sidak, V., Ostashko, T., Vronska, T. (2009). Polkovnyk Petro Bolbochan: trahediia ukrainskoho derzhavnyka. Kyiv : Tempora [In Ukrainian].
Turchenko, H. F. (2005). Pivdenna Ukraina v period Dyrektorii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu ZDU, (19),174–188. [In Ukrainian].
(1918). Trudovaia hazeta. 11 ianvaria. [In Russian].
(1918). Trudovaia hazeta. 12 dekabria. [In Russian].
(1918). Trudovaia hazeta. 7 ianvaria. [In Russian].
Tynchenko, Ya. (1995) Ukrainske ofitserstvo: shliakhy skorboty ta zabuttia. (Vols. 1). Kyiv : Tyrazhuvalnyj tsentr URP. [In Ukrainian].
Verstyuk, V. F. (1992). Maxnovshhina. Selyans’kij povstans’kij rux na Ukraїnі (1918–1921). Kyiv : Naukova dumka. [In Ukrainian].
Zakharchenko, P. (1997). Selianskyj rukh v Ukraini u konteksti antyhetmanskoho povstannia (osin 1918 r.). Kyiv : TOV «Mizhnarodna finansova ahentsiia». [In Ukrainian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів, зберігає стиль матеріалів, залишає за собою право скорочувати та редагувати тексти. Автор несе відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються. У разі передруку публікацій посилання на «Історичний архів. Наукові студії» обов’язкове.
