На службі України: Євген Сінкевич
Ключові слова:
волонтер, професор, армія, бойові дії, Україна.Анотація
У статті на основі спогадів, електронної переписки, друкованих джерелрозглядається проблема мотивації волонтерської діяльності. Під час
військових конфліктів тема волонтерства, благодійності, допомоги набуває
актуальності та визначає соціальні орієнтири суспільства. Інтелігенція,
науковці, завжди активно відгукувались на виклики часу. 5 грудня вся
міжнародна спільнота відзначає День волонтера – International Volunteer
Day. 6 грудня – День збройних сил України. Ці два свята нерозривно
пов’язані між собою, особливо після революції Гідності та збройного
конфлікту на Сході України. І щодня волонтери своєю працею сприяють
єдності суспільства, демонструючи приклад відданості, самоорганізації
та мужності. Волонтерство для України є відносно новим суспільним
явищем. Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального
розвитку, проголошений рішенням 40-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 17
грудня 1985 року. В Україні волонтерський рух офіційно визнали 10 грудня
2003 року.
Історії благодійності, зокрема української, присвячена велика кількість
праць сучасних дослідників. Багато науковців звертається до висвітлення
цієї теми через характеристику діяльності окремих діячів, які зробили
неоціненний внесок у розвиток культурно-освітньої, економічної та
духовної сфер. Дослідження волонтерської діяльності нaбули значного
розвитку у зaxiднiй нaукoвiй думцi другoї пoлoвини XX cт. Вони нe
Iсторичний архiв
18
припиняютьcя й дoci, aджe нe втрaчaють aктуaльнocтi чeрeз cуcпiльнi
прoцecи, щo чинять вплив нa cтaн вoлoнтeрcькoї дiяльнocтi у cвiтi.
Визнaчeння тoгo, щo нacпрaвдi мoтивує людину вчиняти вoлoнтeрcькi дiї,
є cклaдним питaнням, aлe йoгo рoзумiння мoжe cлугувaти визнaчaльним
фaктoрoм eфeктивнoї вoлoнтeрcькoї дiяльнocтi, щo пeрeбувaє в плoщинi
iнтeрeciв дeржaви тa її oргaнiв. Велике значення в розвитку волонтерського руху мають особистісні якості людини. Саме про це, на прикладі
діяльності професора Євгена Сінкевича, й буде йтися в нашій статті.
Посилання
REFERENCES
Baturina, S. Do 60-richchya doktora istorychnyx nauk, profesora Ye. Sinkevycha. Ukrayinskyj istorychnyj zhurnal. –
Ukrainian Historical Journal, 1, 232. [in Ukrainian].
Gavry’lyuk, S.V. (2010). Vagome doslidzhennya pro krakivsku istorychnu shkolu. Recenziya na monografiyu
Ye. G. Sinkevycha «Krakivs’ka istory’chna shkola v pol’s’kij istoriografiyi». Istorychni studiyi Volynskogo
nacionalnogo universytetu imeni Lesi Ukrayinky. – Historical studios of Volyn National University named after Lesya
Ukrainka. Lucz’k : Vyd-vo VNU im. L. Ukrayinky, 4. 117–118. [in Ukrainian].
Makiyenko, O. A. (2008). Naukovo-pedagogichna diyalnist profesora Ye. G. Sinkevycha. Naukovyj visnyk
Volynskogo nacionalnogo universytetu imeni Lesi Ukrayinky. – Historical studios of Volyn National University named
after Lesya Ukrainka. Lucz’k, 11: Istorychni nauky, 174–181. [in Ukrainian].
Makiyenko, O. A. (2007). Profesoru Sinkevychu Yevgenu Grygorovychu – 50 rokiv. Naukovi praci istorychnogo
fakultetu Zaporizkogo derzhavnogo universytetu. – Scientific works of the History Department of Zaporizhzhya State
University. Zaporizhzhya, 21, 549–551. [in Ukrainian].
Mavrin, O. O. (2005). Instytut ukrayinskoyi arxeografiyi ta dzhereloznavstva imeni M. S. Grushevskogo
Nacionalnoyi Akademiyi nauk Ukrayiny. Studiyi z arxivnoyi spravy ta dokumentoznavstva / Derzhkomarxiv Ukrayiny;
UNDIASD; Redkol. : I. B. Matyash (Ed.) ta in. Kyiv. (Vols. 13). 163–165. [in Ukrainian].
Morozova, O., Gaіdaі, O. (2013). Naukovecz’ z vely’koyi litery’ [do yuvileyu Ye. Sinkevy’cha]. Shhotyzhnya:
Pivdenna pravda (Mykolaiv). 9 sichnya. [in Ukrainian].
Morozova, O.S. (2018). Doslidnyk ukrayinsko-polskyx vidnosysh Yevgen Sinkevych (do yuvileyu vchenogo).
Naukovi praci. – Scientific works. 195. (Vols.207). 126–129. [in Ukrainian].
Parfinenko, A. Yu., Posokhov S. I. (2002). Stranitsy istorii studencheskoy nauki v Kharkovskom universitete.
Kharkov : NMTs «MD», 98, 99, 104. [in Russian].
Pro volontercku diyalnict: Zakon Ukrayiny vid 19 kvitnya 2011 r. Retrieved from: http://zakon5.rada.gov.
ua/laws/show/3236-17/ed20180120. [in Ukrainian].
Sarnat, A. (2003). Konstruktor. Jewgienij Grigorijewicz Sinkiewicz Dziekan Wydzialu Historycznego
Chersonskiego Uniwersytetu Panstwowego [Foto]. Czеstochowski magazyn sportowo- akademicki. Czеstochowа, № 4
(11). 9. [in Poland].
Shepel, Lyubov. (2010). Sinkevych Yevgen Grygorovych. In Ukrayinski istoryky: biobibliogr. pokazhch. (Vyp. 3.
Ser. «Ukrayinski istoryky»). Kyiv : In-t istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny 256–257. [in Ukrainian].
Sinkevych, Ye. (2014). Chy mozhlyva sproba nomer shist? Chornomorsky j litopys. – Black Sea Chronicle, 10, 208.
[in Ukrainian].
Sinkevych, Ye. (2014). Rozdumy v slux. Istorychnyj arxiv. Naukovi studiyi. – Historical archive. Scientific studios,
, 203–217. [in Ukrainian].
Sinkevych, Ye. G. (2014). Chy potribna ukrayincyam Ukrayina? Chornomorskyj litopys. – Black Sea Chronicle, 9,
[in Ukrainian].
Sinkevych, Ye. G., Srogosh Т. (2011). Kontakty Rechi Pospolytoyi z Novorosijskoyu guberniyeyu (v konteksti
aneksiyi Krymu). Chornomorskyj litopys. – Black Sea Chronicle, 4, 80–86. [in Ukrainian].
Sinkevych, Yevgen Grygorovych (2003). Krayeznavci Ukrayiny (Suchasni doslidnyky ridnogo krayu): Dovidnyk.
Vseukr. spilka krayeznavciv ta in. (Vols. 1). Kyiv; Kam’yanecz-Podilskyj, 205. [in Ukrainian].
Sinkevych, Yevgen Grygorovych (2005). Imena i postati XXI stolittya (providni vcheni ta faxivci Xersons’kogo
derzhavnogo universy’tetu). Xerson : Vyd-vo XDU, 57–58. [in Ukrainian].
Srogosz, T. (1998). Na dalekiej Ukrainie. RES ACADEMICAE: Biuletyn informacyjny Wyzszej szkoly pedagogicznej
w Czеstochowie. – RES ACADEMICAE: Information bulletin of the Pedagogical University of Czеstochowa.
Czеstochowа, 7, 33–35. [in Poland].
Sukhoparov, S. M. (Ed.) (2005). Sinkevich Yevgeniy Grigorevich. Kto est kto v Khersonskoy oblasti: Biogr. sprav.
S. M. Kherson : Izdat. Dom «SLAZh», 372 [foto]; 373. [in Russian].
Sukhoparov, S. M. (Ed.) (2002). Sinkevich Yevgeniy Grigorevich. Kto est kto v Khersone : Biogr. Sprav. Kherson :
Izdat. Dom «SLAZh», 192; 274 [foto]; 275. [in Russian].
Szyndler, B. (2006). Sprawozdanie z dzialalnosci Polskiego Towarzystwa Historycznego Oddzial w Czestochowie
w latach 2002–2005 // Zeszyty Historyczne: Prace Naukowe. – Historical Notebooks: Scientific Works. Akademia im.
Jana Dlugosza w Czestochowie. Czestochowa, IX. 333–335. [in Poland].
Temirova, N. R. (2011). Krakivska istorychna shkola: istoriografichnyj kontekst [Recz.:] Ye.G. Sinkevych
Krakivska istorychna shkola v polskij istoriografiyi. Mykolaiv : Vyd-vo ChDU im. Petra Mogyly, 2010. 332 s.
Slovyanskyj visnyk: Zb. nauk. pracz. – The Slavic Bulletin. Rivne : RDGU; Rivn. in-t slov’yanoznavstva Kyyiv.
slavistychnogo un-tu, Vyp. 11. 294. [in Ukrainian].
Tronko, P. T. (Ed.). (2001). Vseukrayinska spilka krayeznavciv vid «A do Ya»: Dovidnyk. Kyiv., 77–80. [in
Ukrainian].
Troyan, S. S. (2011). Genezys polskoyi istoriografiyi : krakivska istorychna shkola [Recz.:] Ye. G. Sinkevych
Krakivska istorychna shkola v polskij istoriografiyi. – Mykolaiv : Vyd-vo ChDU im. Petra Mogyly, 2010. 332 s.
Slovyanskyj visnyk : Zb. nauk. pracz. – The Slavic Bulletin. Rivne : RDGU; Rivn. in-t slov’yanoznavstva Kyyiv.
slavistychnogo un-tu, Vyp. 11. 295. [in Ukrainian].
Випуск 20
Turchenko, G. F. (2010). Doslidzhennya z istoriyi polskoyi istoriografiyi [Recz.:] Sinkevych, Ye. G. Krakivska
istorychna shkola v polskij istoriografiyi. Mykolaiv : Vyd-vo ChDU im. Petra Mogyly, 2010. 332 s. Naukovi praci
istorychnogo fakultetu Zaporizkogo nacionalnogo universytetu. – Scientific works of the History Department of
Zaporizhzhya National University. Zaporizhzhya : ZNU, 29. 382–384. [in Ukrainian].
V Nikolaeve «mogilyanka» pokazala BTRy, kotorye universitet sobiraetsya otremontirovat i peredat voennym.
(2014). Retrieved from: https://news.pn/ru/public/114187 [in Russian].
Xersonska oblasna organizaciya (2003). Vseukrayinska spilka krayeznavciv: 1997–2003 roky. NAN Ukrayiny ; In-t
istoriyi Ukrayiny; Vseukr. spilka krayeznavciv. Kyiv, 76–77. [in Ukrainian]
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
Редколегія публікує матеріали, не завжди поділяючи погляди їхніх авторів, зберігає стиль матеріалів, залишає за собою право скорочувати та редагувати тексти. Автор несе відповідальність за зміст статті, достовірність фактів, цитат, дат тощо. Друковані в інших виданнях матеріали до розгляду не приймаються. У разі передруку публікацій посилання на «Історичний архів. Наукові студії» обов’язкове.
